Простір твого натхнення
Того листопадового ранку мокрий сніг липнув до шибок і одразу сповзав униз прозорими доріжками. У дворі під старими липами чорніли калюжі, а на дитячому майданчику гойдалася порожня гойдалка — вітер раз у раз штовхав її, і вона тихо поскрипувала. Лідія Іванівна сиділа на кухні, гріла долоні об чашку з чаєм і вже хвилин десять дивилася…
— Водію, у вас тут щось здoхлo. Олексій підвів очі на дзеркало. Чоловік у синій куртці сидів боком, затуливши ніс рукавом, і дивився так, ніби це особисто Олексій щось сховав під сидінням і мовчить. — Нічого не чую. — Та ви що. Тягне ж, як з підвалу. Олексій утягнув повітря. І справді — щось було….
О другій ночі на подвір’ї так тихо, що чути, як у бочці під ринвою зривається крапля. Максим сидів на перевернутому відрі біля буди, тримав у долоні пляшечку з теплою сумішшю і намагався не думати про те, що вставати вже за чотири години. Двоє кошенят тицялися мордочками йому в пальці, промахувалися, пищали й починали спочатку. Поруч,…