Тварини

Коли Валя відчинила двері маминої квартири, то майже була впевнена, що зараз почує знайоме нявкання. Два з половиною тижні вони не бачилися. Валя вже уявляла, як Моська вибіжить у коридор, почне тертися об ноги, ображено муркотітиме й вимагатиме, щоб її негайно забрали додому. Але в коридорі було тихо. — Мосько! Киць-киць… Я приїхала! Ніхто не…

Михайло сидів на пластиковому стільці в коридорі притулку й боявся поворухнутися. На лівому плечі в нього лежав кіт. Не сидів, не тримався — саме лежав, розтікшись по куртці, і гудів так, що вібрація віддавала кудись під ключицю. А на колінах у Михайла лежала папка з документами на зовсім іншу тварину. У папці був пес. Два…

У двері шкреблися завзято, з розгону, ніби хтось надумав розібрати їх на дошки. Люда відчинила — і в кабінет влетіла Тася. Мокра по саме черево, захекана, боки ходили ходором. У зубах вона щось несла і на людей навіть не глянула. Одним стрибком кішка опинилася на кресленому столі. Обійшла по колу спляче цуценя, обнюхала його з…

Того ранку Ольга вийшла до хвіртки з відром лушпиння для курей — і забула, куди йшла. На другому кінці вулиці, під шостим номером, стояла швuдка. Задні дверцята були відчинені навстіж, і двоє чоловіків у синьому обережно, боком, заносили всередину ноші. Відро вона поставила просто в пилюку. Півроку вони з Валентиною Петрівною не розмовляли. Півроку —…

— Мисочку беріть керамічну, — порадила продавчиня. — Пластик вони за місяць подряпають, а в подряпинах потім бруд збирається. — Керамічну, — слухняно повторила Аліса й поклала в кошик миску кольору топленого молока. Потім другу, під воду. Потім мишку на гумці, хоча ще на порозі твердо пообіцяла собі, що іграшок не братиме. — А кошеняті…

Спочатку Ірина Марківна вирішила, що це кішка. Потім — що вітер тягне щось по бетону за гаражами. А коли звук повторився втретє, вона зупинилася посеред калюжі й повернула туди, куди йти не збиралася. Був листопад, той його кінець, коли дощ уже наполовину сніг і залазить під комір навіть крізь хустку. Ірина Марківна поверталася з aптекu….

У Пірата в тому дворі було чотири скарби, і кожен у хаті це знав. Бляшана миска під рукомийником. Стара ряднина в затінку під грушею, вичовгана до білого. Зелений тенісний м’ячик, який дід Степан колись підібрав біля стадіону й приніс додому в кишені. І ліва половина бабиної подушки — та, що ближче до вікна. А кличку…

На розі біля ринку він завжди повертав ліворуч. Не тому, що там годували — там якраз ганяли віником, і жінка в синьому фартуху вміла кинути шматок льоду просто в бік. Просто десь усередині голови жила певність: якщо йти ліворуч, потім через двір із блакитними лавками, потім попід гаражами — буде під’їзд. Той самий, з важкими…

На дверях під’їзду довго висів папірець у файлі, приклеєний широкою клейкою стрічкою. Синьою ручкою, великими літерами: «Кішку не чіпати. В. Й.» Хто така В. Й., у нашому дворі не питали. Валентину Йосипівну знали всі — від молодих мам біля пісочниці до чоловіків із ЖЕКу, які, побачивши її в коридорі зі старою канцелярською папкою під пахвою,…

Ніна Степанівна почула Мальву раніше, ніж побачила сина. Собака зайшлася гавкотом десь під самим під’їздом — не тим коротким і радісним, яким зустрічала своїх, а рваним, тривожним, з підвиванням на кінці. Жінка витерла руки об фартух і визирнула у вікно. Андрій ішов через двір повільно, боком, як ходять, коли несуть щось важке й незручне. Він…