Тварини

Латунна бирка на ошийнику була завбільшки з ґудзик від пальта. На ній хтось вибив цвяхом три літери, РОЙ, а під ними номер телефону. Тридцять чотири дні ця бирка теліпалася під носом у половини нашої лікарні, і ніхто не здогадався її прочитати. Я теж не здогадалася б, якби того ранку не впустила ключі під лавку. Я…

Хвіртка в притулку скрипіла так, що її було чути навіть у найдальшому вольєрі. Волонтери третій рік збиралися змастити завіси, але щоразу щось заважало: то машина з кормом приїде, то в підсобці знову потече труба. А Люк був би проти, якби його хтось спитав. Для нього цей скрип означав одне: хтось прийшов. Він піднімав голову на…

Хвіртка в притулку скрипіла так, що її було чути навіть у найдальшому вольєрі. Волонтери третій рік збиралися змастити завіси, але щоразу щось заважало: то машина з кормом приїде, то в підсобці знову потече труба. А Люк був би проти, якби його хтось спитав. Для нього цей скрип означав одне: хтось прийшов. Він піднімав голову на…

Ольга вже знала: якщо зайти у двір рівно о восьмій, собаки навіть не обернуться. Сидітимуть на ґанку пліч-о-пліч, носами до дверей, і дивитимуться на облуплену зелену фарбу так, ніби за нею от-от човгнуть знайомі капці. Вона пробувала приїжджати раніше. Пробувала пізніше. Не допомагало. Хоч би що діялося у дворі, о восьмій Вишня й Черешня йшли…

На стіні майстерні лишилося сім світлих смуг. Сорок років там висіли батькові стамески — німецькі, з буковими ручками, відшліфованими його долонями. Дерево навколо встигло потемніти, а під ними ні. Тепер Марина щоранку бачила ці смуги першими, ще до того, як вмикала світло. Минуло шість днів відтоді, як хтось уночі виламав двері. Забрали інструмент, а те,…

Дзвіночок вона почула раніше, ніж нявкання. Тоненький, ледь чутний, наче хтось у сусідній кімнаті зачепив ялинкову іграшку. Але сусідньої кімнати не було: Лариса стояла на ґанку з ключем у руці й ніяк не могла влучити ним у замок. Пальці задубіли так, що не слухалися. Телефон задзвонив у кишені куртки, і тихий звук одразу потонув у…

Дзвіночок вона почула раніше, ніж нявкання. Тоненький, ледь чутний, наче хтось у сусідній кімнаті зачепив ялинкову іграшку. Але сусідньої кімнати не було: Лариса стояла на ґанку з ключем у руці й ніяк не могла влучити ним у замок. Пальці задубіли так, що не слухалися. Телефон задзвонив у кишені куртки, і тихий звук одразу потонув у…

«Рибу не давати. За вухо не брати. Боїться грому й пилососа. Спить тільки на своєму килимку. Як не їсть — заспівайте йому, він звиклий». Тамара перечитала записку втретє і нарешті зрозуміла, що її муляє. Не пилосос і не вухо. А оте «заспівайте». Хто ж таке пише в притулок, людям, яких бачить уперше в житті? Записку…

— Ну що, брате, будь молодцем. Чоловік присів навпочіпки біля пса й потріпав його по загривку. Слова давалися йому важко. Пес зазирнув йому в очі й тихенько заскімлив. По тілу пройшов дрібний дрож. Господар міцно обняв його і, відвернувшись, швидко пішов до дверей. Клацнув замок. — Я повернуся за тобою. Чекай! Це було останнє, що…

— Ну що, брате, будь молодцем. Чоловік присів навпочіпки біля пса й потріпав його по загривку. Слова давалися йому важко. Пес зазирнув йому в очі й тихенько заскімлив. По тілу пройшов дрібний дрож. Господар міцно обняв його і, відвернувшись, швидко пішов до дверей. Клацнув замок. — Я повернуся за тобою. Чекай! Це було останнє, що…