У кріслі номер сім щось пищало
Назар стояв навкарачки під столом і годував когось із піпетки. Метр дев’яносто зросту, светр із оленями, кеди не по сезону — і ось він, складений утричі, підсовує піпетку під самий ніс чомусь маленькому, сірому й страшенно голодному. Кожні дві години. Будильник на вібрації, щоб у коридорі не почули. О десятій сорок у робочому чаті спалахнула…