Простір твого натхнення
Біля дверей під’їзду Малий завжди зупинявся. Не гавкав, не скиглив, просто впирався всіма чотирма лапами в плитку й дивився на Ганну Миколаївну знизу вгору так, ніби вона вела його не у двір, а на край світу. — Ну ходімо, ходімо, — умовляла вона, легенько підтягуючи повідець. — Три кроки, і травичка. Ніхто тебе там не…
Біля дверей під’їзду Малий завжди зупинявся. Не гавкав, не скиглив, просто впирався всіма чотирма лапами в плитку й дивився на Ганну Миколаївну знизу вгору так, ніби вона вела його не у двір, а на край світу. — Ну ходімо, ходімо, — умовляла вона, легенько підтягуючи повідець. — Три кроки, і травичка. Ніхто тебе там не…
На записі з камери немає нічого такого, що хотілося б показувати людям. Темна кімната. Пляма від акумуляторного ліхтаря на стіні. Пластикова переноска на кахлі. Збоку на стільці сиджу я — у пуховику поверх светра, з телефоном на колінах. У кутку екрана цифри: 3:17. Рудий кіт, який досі лежав, притулившись до переноски боком, підводить голову. Кілька…