Історія, яка почалася з порожньої лежанки
— Ліно! Ліночко, відчиняй. Я ж чую, що ти вдома. Бабуся Ганна стукала в двері не кулаком, а зігнутим пальцем. Тихо, але вперто. Так стукають, коли готові простояти на сходах хоч півгодини. За дверима нарешті почулися кроки. Босі, повільні. Клацнув замок. — Доброго ранку. Виглядала Ліна так, наче спала одягненою. Волосся зібране абияк, светр із…