Сенбернар за парканом
О другій ночі на подвір’ї так тихо, що чути, як у бочці під ринвою зривається крапля. Максим сидів на перевернутому відрі біля буди, тримав у долоні пляшечку з теплою сумішшю і намагався не думати про те, що вставати вже за чотири години. Двоє кошенят тицялися мордочками йому в пальці, промахувалися, пищали й починали спочатку. Поруч,…