Кішка Тася

Кішка Тася

У двері шкреблися завзято, з розгону, ніби хтось надумав розібрати їх на дошки. Люда відчинила — і в кабінет влетіла Тася. Мокра по саме черево, захекана, боки ходили ходором. У зубах вона щось несла і на людей навіть не глянула. Одним стрибком кішка опинилася на кресленому столі. Обійшла по колу спляче цуценя, обнюхала його з…

Читати далі
Якби не було тебе

Якби не було тебе

Того ранку Ольга вийшла до хвіртки з відром лушпиння для курей — і забула, куди йшла. На другому кінці вулиці, під шостим номером, стояла швuдка. Задні дверцята були відчинені навстіж, і двоє чоловіків у синьому обережно, боком, заносили всередину ноші. Відро вона поставила просто в пилюку. Півроку вони з Валентиною Петрівною не розмовляли. Півроку —…

Читати далі
Остання коробка

Остання коробка

— Мисочку беріть керамічну, — порадила продавчиня. — Пластик вони за місяць подряпають, а в подряпинах потім бруд збирається. — Керамічну, — слухняно повторила Аліса й поклала в кошик миску кольору топленого молока. Потім другу, під воду. Потім мишку на гумці, хоча ще на порозі твердо пообіцяла собі, що іграшок не братиме. — А кошеняті…

Читати далі
Коробка з цуценятами

Коробка з цуценятами

Спочатку Ірина Марківна вирішила, що це кішка. Потім — що вітер тягне щось по бетону за гаражами. А коли звук повторився втретє, вона зупинилася посеред калюжі й повернула туди, куди йти не збиралася. Був листопад, той його кінець, коли дощ уже наполовину сніг і залазить під комір навіть крізь хустку. Ірина Марківна поверталася з aптекu….

Читати далі
Кіт Пірат ненавидів собак усе життя

Кіт Пірат ненавидів собак усе життя

У Пірата в тому дворі було чотири скарби, і кожен у хаті це знав. Бляшана миска під рукомийником. Стара ряднина в затінку під грушею, вичовгана до білого. Зелений тенісний м’ячик, який дід Степан колись підібрав біля стадіону й приніс додому в кишені. І ліва половина бабиної подушки — та, що ближче до вікна. А кличку…

Читати далі
Пес місяцями шукав дорогу додому

Пес місяцями шукав дорогу додому

На розі біля ринку він завжди повертав ліворуч. Не тому, що там годували — там якраз ганяли віником, і жінка в синьому фартуху вміла кинути шматок льоду просто в бік. Просто десь усередині голови жила певність: якщо йти ліворуч, потім через двір із блакитними лавками, потім попід гаражами — буде під’їзд. Той самий, з важкими…

Читати далі
Нічого, ми ще поживемо

Нічого, ми ще поживемо

На дверях під’їзду довго висів папірець у файлі, приклеєний широкою клейкою стрічкою. Синьою ручкою, великими літерами: «Кішку не чіпати. В. Й.» Хто така В. Й., у нашому дворі не питали. Валентину Йосипівну знали всі — від молодих мам біля пісочниці до чоловіків із ЖЕКу, які, побачивши її в коридорі зі старою канцелярською папкою під пахвою,…

Читати далі
Усього лише собака

Усього лише собака

Ніна Степанівна почула Мальву раніше, ніж побачила сина. Собака зайшлася гавкотом десь під самим під’їздом — не тим коротким і радісним, яким зустрічала своїх, а рваним, тривожним, з підвиванням на кінці. Жінка витерла руки об фартух і визирнула у вікно. Андрій ішов через двір повільно, боком, як ходять, коли несуть щось важке й незручне. Він…

Читати далі

Я тобі нагадаю

Пустир за гаражами Оксана знала з дитинства — сама тут колись гасала. І все одно двічі мало не впала: черевики на тонкій підошві ковзали по глині, розмоклій за тиждень відлиги. — Де ти?! Вона кричала в порожнечу і сама розуміла, яка це дурниця. У щеняти не було клички. Воно не знало її голосу. Воно взагалі…

Читати далі
Мала грудочка

Мала грудочка

Вузол розбух від води і не піддавався. Рита стояла навколішки просто в мокрому листі, поруч валялася сумка з хлібом і гречкою, а пальці не слухалися. Синій шнур від сушарки для білизни хтось затягнув так, ніби боявся, що щеня втече. Хоча тікати воно вже не могло. Лежало мордою в калюжу, і в тій калюжі відбивалися ліхтарі…

Читати далі
Повернутись до верху